Двадцять років тому Лариса Гурова -  вчителька з міста Донецьк придбала своїх перших трьох кіз. Але ще два роки до того як придбати тварин, вона ретельно вивчала зоотехнію та ветеринарію, щоб мати знання як правильно утримувати та доглядати за своїми улюбленцями. Чим більше знайомилася із тваринами, тим більше занурювалася в улюблену справу.

За ці двадцять років поголів’я кіз збільшилося до 200 голів, а в селі Новохатське Комарської громади Волноваського району Лариса Гурова створила фермерське господарство «Ого-го кози-кози», яке займалося розведенням кіз та виготовленням сирів. Для того, щоб грамотно вести свій бізнес, пані Лариса закінчила п’ять бізнес-курсів по фермерству та сироварінню.

Кількість молока, яку господарство отримувало від поголів’я кіз, дозволяла на грантові кошти зробити сироварню та облаштувати її обладнанням. Завдяки останньому гранту від Mercy Corps фермерка змогла придбати трактор із сівалкою, що дало змоги обробляти землю та заготовляти корми для кіз.

А справжня мрія Лариси Гурової  – це створити українську породу кіз. Вона відібрала зі стада поголів’я коротковухих кіз і проводить відбір тварин за чітко визначеними породними ознаками.

З початку повномасштабного вторгнення тварини пережили сильний стрес, який вплинув на зниження продуктивності, передчасні пологи, але все одно до всього звикли.

З часом Комарська сільська військова адміністрація попередила, що вся територія громади знаходиться у зоні ураження ворожих БПЛА, треба було виїжджати з села.

На пост у фейсбуці, що козина ферма з Донецької області потребує приміщення для утримання тварин, відгукнулося багато людей зі своїми пропозиціями. Лариса зупинилася на «Фермі-ранчо» у Почаєвичах Дрогобицького району Львівської області.

На цій фермі були приміщення, до яких  можна було перевезти кіз та відразу працювати, а не займатися ремонтом та облаштуванням.

При перевезенні жодна тварина не постраждала, але вони, як і кожна жива істота, проходять адаптацію: звикають до нового клімату, місцевості та умов утримання, годівлі.