Сьогодні неділя, а це значить, що у нас вільний день і ми можемо робити усе, що хочемо. І ми вирішили поїхати до Кемден Таун.
Цей район Лондона знаменитий тим, що тут у 70-х роках народжувався панк-рок. Окрім того, він знаменитий своїми чудернацькими барельєфами на стінах будинків, де замість якихось типових міфічних істот можна побачити літак, кеди або величезний стілець. А ще цей район знаменитий своїм ринком, який тягнеться продовж вулиці.
Я ніколи не був шопоголіком і завжди стримано поводив себе у магазинах. Але тут я не міг себе стримати. Тут стільки всього класного, очі розбігаються, вони хочуть усього і одразу, тому твій гаманець швидко пустішає!
Чи не в першого продавця, який трапився нам на дорозі, я купив дві футболки. Першу - з відомою картинкою еволюції під нестандартним кутом. Мені, як противнику теорії еволюції, безумовно треба мати і носити таку футболку. Ця річ коштувала мені 10 фунтів. Другу футболку – з британським прапором та Біг-Беном - продавець віддав мені за 8 фунтів, хоча вона теж коштувала десятку.
До речі, про продавців. На ринку у Кемден Таун продавці в основному індуси/пакистанці, араби чи китайці. З ними необхідно торгуватися. Вони легко можуть знизити ціну до половини того, що просили спочатку. Наступний светр я купив за 15 фунтів, хоча він коштував 20. Моїй колезі з Полтави продавець хотів продати якусь річ за 7 фунтів, хоча вона коштувала 15. Тож неодмінно торгуйтеся, якщо тут побуваєте.
Не треба забувати, що тут бувають дні для розпродажу. Як я зрозумів, неділя і є таким днем. Футболки, які зазвичай коштували 6 фунтів, продавали за 3, а якщо купуєш дві речі, то за 5 фунтів. Але це стосується дешевих та знецінених/бракованих речей.
Окрім одягу, на ринку в Кемден Таун продають різноманітні сувеніри. Магнітики, статуетки, кухлики, капелюхи, браслети, навіть презервативи з атрибутикою Лондона (в основному Біг Бена – з надписом: Do you want to see my Big Ben?). Тут один магнітик коштує від 1 фунта, якщо купуєш 5, то шостий безкоштовно. Кажуть, що в центрі магніти набагато дорожчі. Я там ще не був, тому не знаю.
На ринку можна не тільки скупитися, а й поїсти дешево, відвідавши страв різних національних кухонь. В китайському бістро, наприклад, усе продавали по 3,5 фунти. Окрім того, тут можна було покуштувати страви тайської, індійської, арабської, бразильської кухонь. Це тільки те, що я бачив, а увесь ринок обійти нам не вистачило сил.
Квінс Парк
Ми з колегами-чоловіками поставили собі за мету сходити на футбол, щоб наживо відчути атмосферу англійського. Ми довго думали, куди піти – на «Челсі» - «Сандерленд» чи «КПР» - «Уіган». Ці два матчі проходили сьогодні у Лондоні. На «Челсі» ми хотіли піти, бо це ж «Челсі»! Тим паче, що стадіон «Стемфорд Брідж» знаходиться в 10 хвилинах пішки від нашого готелю. Але нас зупиняла ціна: 41 фунт дуже сильно б’є по українському гаманцю.
Тому ми вирішили сходити на «КПР» - «Уіган». Це дві команди, які борються за виживання у Прем’єр-лізі, тому «заруба» мала бути ще тою.
Після блукання ринком Кемден Таун ми трохи відпочили трохи у скверику і вирішили пішки піти до Квінс Парку. Нам здалося, що у команди «Квінс Парк Рейнджерс» стадіон має бути в одноіменному парку. GPS-навігатор показував, що до нашої мети 5 км, а це година пішки. До початку матчу було ще багато часу, тому ми зраділи такій нагоді подивитися Лондон пішли.
Ми проходили повз численні магазинчики та кафешечки, повз традиційні англійські будинки-фортеці, повз сучасні багатоповерхівки з дитячими та спортивними майданчиками поруч. Ми бачили, як біля одного з клубів сиділи прямо на асфальті десь 30 чи 40 дівчат. Ми подумали, що це якась акція протесту, але вони нам сказали, що чекають на якогось Адама.
Ми бачили безліч двоповерхових червоних автобусів. Ми ходили по рівних лондонських дорогах без жодної ями. До речі, асфальт біля зупинок автобусів розфарбований у коричневий колір, і там напис «Bus stop», тобто «Зупинка автобуса», і жоден автомобіль не заїде на цей коричневий асфальт.
Лондон дуже чисте місто. Трапляється іноді сміття на дорозі чи в кущах, але це поодинокі випадки. Газони та територія біля будинків доглянуті. Дуже мені тут сподобалося, захотілося мати будиночок з невеличким двориком та галявинкою...
Сьогодні, в неділю, було дуже тихо і спокійно. Ніхто нікуди не поспішав, та й людей на вулиці було мало. Не знаю, як буде завтра.
До речі, про людей. Вже другий день споглядаю дивну для мене картину: я бачу мало типових білих англійців. В основному це індуси, араби чи африканці. Я думав, це лише на окраїнах міста, але ні. Кемден Таун, район Квінс Парку, район Кенінгстон, де ми проживаємо, це близько до центру Лондона, це так званий Вест Енд – половина міста, де мешкають люди зі статком. І тут та сама картина. І при цьому я не бачив, щоб хтось з кимось конфліктував з приводу шкіри чи віри. Більше того, скажу, що жінки-арабки в їхніх довгих сукнях і паранджі привабливо виглядають.
Але ось ми пройшли 5 з хвостиком кілометрів, вбили на це майже півтори години і врешті дісталися Квінс Парку. І що ми бачимо? Замість стадіону, на якому мають грати рейнджери цьго парку, величезна галявина з рівно покошеню травичкою, на якій грають футболісти-підлітки командами по 15 чоловік... але це не «Лотус», це не «КПР». Ми спитали у місцевих, де стадіон. Вони казали, що він зовсім в іншій стороні міста, дуже далеко.
Ми були стомлені і розчаровані. Ми розуміли, що на футбол сьогодні не потрапимо. Тому сіли на травичку посидіти, відпочити і подивитися на цю англійську ідилію: там хлопчаки грають в хаотичний футбол, і так, як у Прем’єр-лізі, чорношкірих гравців більше. Поруч з нами дві дівчини сидять на траві та про щось розмовляють: одна сидить по-турецьки, друга лежить з закритими очіма та посміхається.
З іншого боку нашу увагу привернув хлопчик років шести-семи: він зі своїм татом (індуси) грали у футбол, так цей хлопець такі фінти робив! Трохи далі на пагорбі влаштувала пікнік родина афроанглійців. Потім прийшла молода пара білих англійців та почала грати у бадмінтон. І над усим цим час від часу літали літаки.
А «КПР» - «Уіган» ми все ж таки подивилися. Якщо не на стадіоні, то, звісно, ж у пабі. Заодно й повечеряли (грибний суп та картопля фрі, яку тут називають чіпсами, коштувала 7 фунтів). Гра, чесно кажучи, не вразила. Ми навіть не додивилися до кінця і не побачили, як команди забили один одному по голу.