Олександр Білущенко: "Я пишаюся тим, що можу допомагати людям. Це моє покликання”

451980263 895185875983485 1243385600723129586 n
Головне управління ДСНС в Донецькій області продовжує розповідати про своїх робітників. 
 
“Я пишаюся тим, що можу допомагати людям. Це моє покликання”, - Олександр Білущенко, старший пожежний-рятувальний 8 державної пожежно-рятувальної частини (м. Миколаївка). У лавах ДСНС з 2016 року. Нагороджений нагрудним знаком “За відвагу в надзвичайній ситуації”.

Олександр народився та виріс в місті Миколаївка Краматорського району. “Я вирішив пов’язати своє життя з ДСНС, бо мені подобається, що сьогодні я можу допомагати людям, завтра - тваринам, а післязавтра - буду гасити пожежі та ліквідовувати інші надзвичайні ситуації... Мені імпонує постійний рух та адреналін, який я отримую під час виконання своїх службових обов'язків”, - розповідає рятувальник.

Олександр разом із колегами неодноразово потрапляли під ворожі обстріли та на щастя, завжди залишалися неушкодженими. “Зараз ми часто залучаємось до ліквідації пожеж в Лиманських лісах, які виникають через ворожі обстріли та суху, спекотну погоду. Останнього разу, коли ми гасили пожежу у лісі, відбувся повторний обстріл. Все почалось з вибухів неподалік, на які ми не звернули увагу, а коли "прильоти" почастішали тоді вже зрозуміли, що цей обстріл ведеться по нам. На щастя, ми вчасно сховались в укриття та залишились неушкодженими. Якщо чесно, було дуже страшно”, - поділився старший пожежний-рятувальник.

Рятувальник на своєму шляху бачив багато чого та одну історію з щасливим фіналом Олександр запам'ятав надовго. “Одного разу окупанти обстріляли адміністративну будівлю, за попередньою інформацією під завалами знаходилось 10 людей. Прибувши на місце обстрілу я побачив вщент зруйновану будівлю, охоплену вогнем. Після ліквідації пожежі нам вдалося дістати з-під завалів всіх людей, і вони були живими. Це було справжнє диво, в ту мить аж на душі стало легше”, - пригадує Олександр Білущенко.

Рятувальник вважає, що найстрашніше - це отримати виклик на свою адресу або своїх близьких, бо хвилюється, що в умовах війни може трапитись будь-що. Ще з початку повномасштабного вторгнення дружина та батьки Олександра залишаються разом із ним в рідному місті. Вони підтримують свого героя та пишаються ним.

У вільний від роботи час Олександр веде активний та цікавий спосіб життя, поєднуючи в собі любов до швидкості та техніки. Разом із друзями полюбляє їздити на спортивному мотоциклі, а також проводити час за ремонтом автомобілів.

“Я мрію про те, щоб скоріше закінчилася війна і нарешті можна буде будувати плани на майбутнє”, - Олександр Білущенко.
1 1 1 1 1
Если заметили ошибку, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter