Олександр Іванов - відомий краматорець, голова Батьківської ради міста, голова ОСББ та громадський діяч – з початку війни займається волонтерською діяльністю та допомагає людям пережити важке сьогодення. Нещодавно він, наряду з іншими волонтерами, був нагороджений Почесною грамотою Міністерства молоді та спорту України.

Про нагороду та роботу на благо людей, за яку не платять грошей, Олександр Іванов розповів «Східному проєкту».

«Це були перші кроки спілки, яка зараз об‘єднує десятки громадських організацій та благодійних фондів з усієї України»

В перші дні війни не було розуміння що взагалі відбувається, тому вирішили з друзями робити хоть щось для захисту рідного міста, шукали де і чим можемо допомогти. Я дізнався що потрібна допомога з укріпленням вікон дитячої лікарні. Мабуть ще довго буду згадувати як з палати перевозили немовлят, щоб ми мали можливість закласти вікна піском...

Потім допомагали з укріпленням вікон і у інших медичних закладах міста. Паралельно допомагали з розвантаженням гуманітарної допомоги.

Оскільки давно співпрацюю з ГО «Клуб рибалок України-Юей Фішинг Клуб» у розрізі проєкту ТатоХаб, разом з його керівником Ярославом Борисовичем Бойко почали організовувати точку видачі гуманітарної допомоги саме у просторі Татохабі, який увійшов до мережі «Допомга хабів» спілки громадських організацій "Все буде добре". Це були перші кроки цієї спілки, яка зараз об‘єднує десятки громадських організацій та благодійних фондів з усієї України, а також плідно співпрацює з Донецькою обласною державною адміністрацією.

«Питання від літньої жіночки, чи тут безпечно чекати потяг, запам'яталось надовго»

У перші тижні війни обсяг гуманітарної допомоги був невеликий, тому залишався час для допомоги людям на залізничному вокзалі, де щоденно збільшувалась кільсть бажаючих евакуюватись.

Я зустрічав людей на вулиці та спрямовував до відповідних волонтерів всередені вокзалу, допомогав донести багаж. Добре пам'ятаю як доводилось вигружати людей з автобусів, які централізовано вивозили людей з громад на лінії фронту.

Питання від літньої жіночки "А тут безпечно чекати потяг" запам'яталось надовго. На жаль, одного дня стало небезпечно. Трагедія обірвала життя мешканців Краматорська та унеможливила подальшу евакуацію залізницею. Вже наступного дня ми координували відправлення людей з автовокзалу. Дуже багато волонтерів вирушило до Краматорську вивозити людей в безпечні регіони, але перші дні не було розуміння кто зможе забрати людей, з яких точок в місті, у котру годину.

Поступово процес налогодився, запрацювала горача лінія з евакуації, обмінялись контактами з перевізниками з інших міст, щоб оптимально заповнювати автобуси. Також було організоване горяче харчування для чекаючих на автобус. Зі зменшенням кількості бажаючих евакуюватись пропала необхідністьщоженного чергування на вокзалі. Людей записували на горячей лінії, та повідомляли місце та час відправлення. Наш волонтер Олександр і досьогодні продовжує майже щоденно відправляти автобус.

Паралельно з евакуацією нарощували обсяги видачі гуманітарної допомоги. Спочатку доводилось самостійно спаковувати набори з продуктів, які передавали різні організації. Одного дня навіть зіткнулись з проблемою - у місті неможливо було знайти звичайні пакети. Довелось волонтерам приносити здому хто що знайшов, також на запит відгукнулись люди і швиденько закрили цю проблему.

«Волонтери дійсно не отримують заробітну платню. Є робота, яку потрібно робити от і робимо»

З початком співпраці з міжнародною організацією World Central Kitchen ми вийшли на новий рівень - збільшилась кількість та якість гуманітарної допомоги. Велика заслуга в організації процесу керівниці гуманітарного сектору спілки в Донецькій обл., координаторці WCK Катерини Оніщенко, яка організувала логістику, поставки, налогодила роботу складів, сортувальної лінії та багато чого іншого. В такому режимі працюємо і сьогодні. Зараз в місті ми видаємо гуманітарну допомогу на Бульварі Машинобудівників 49 та на Першій горній 3.

Саме важке в роботі волонтера - посміхатись та зберігати спокій щоденно. Від фрази "я тількі підійшов, розкажить як ви працюєте" аж тіпає... Чомусь люди не хочуть слухати, коли пояснюєш разів 15 на день одне і теж, а намагаються запитати особисто. І обов'язково з фразою "я тільки підійшов..." Але нічього, ми звикли і розуміємо, що крім нас все одно ніхто не розповість як ми працюємо.

І так, волонтери дійсно не отримують заробітну платню. Є робота, яку потрібно робити от і робимо.

«Нагорода – це заслуга всього колективу»

Стосовно нагороди - дуже приємно, але це не моя особиста заслуга, а всього колективу, який вже довгий час працює на спільну справу.

Стосовно Батьківської ради - з початком війни робота була призупинена, оскільки більшість пропозицій дійсно не на часі. Зараз дивимось як працюють стстеми освіти в інших країнах, щоб взяти звідти найкраще і спробувати впровадити у нашому Краматорську.

В ОСББ робота не зупиняється, оскільки трубам байдуже скільки людей мешкає 10 або 100. Їх потрібно обслуговувати регулярно. Як і електрику, як і прибудинкову територію. Впевнений - мешканці захочуть повернутись в гарний будинок, який не заріс сорняками та на вікнах не щібралось павутиння.

На жаль повертатись в рідне місто поки не варто, особливо враховуючи невизначеність з теплопостачанням. Якщо є можливість - зимуйте в безпечному регіоні. Якщо немає можливості – знайдіть її та все ж таки зимуйте в безпечному регіоні!

Проект реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program.