Упродовж багатьох десятиліть українці вшановують пам’ять героїв, які поклали життя в боротьбі за волю і незалежність України.
Ідея Свята Героїв виникла у середовищі українських націоналістів. Уперше офіційно воно було запроваджене постановою ІІ Великого Збору ОУН, який відбувся у квітні 1941 року в Кракові. Саме він на десятиліття вперед визначив шлях боротьби і політичні напрямні революційно-визвольного руху українського народу.
Дата 23 травня була вибрана не випадково. 3 травня за суперечливих обставин загинув ідеолог українського самостійництва Микола Міхновський. 23 та 25 травня радянськими агентами були вбиті лідери українського визвольного руху Євген Коновалець та Симон Петлюра.
Згодом ця дата стала символом вшанування всіх борців за свободу України.
23 травня згадують героїв усіх часів, починаючи від Київської Русі - лицарів, козаків, Січових стрільців, повстанців, учасників УНР та УПА, ветеранів АТО і, звісно, захисників, які сьогодні б'ються на фронті за мирне майбутнє України.
В історії Донеччини є чимало Героїв.
Про багатьох з них ви мабуть вже чули – Олекса Тихий, Василь Стус, Іван Дзюба, Микита Шаповал, Володимир Рибак - чесність перед собою і любов до України стали принципом їх життя і творчості. Вони - Герої минулих днів, і пам’ять про них живе і нині.
Але серед наших земляків, борців за неньку Україну є і Герої сучасності, які поклали життя у своїй боротьбі: Герої Небесної Сотні - Сергій Бондарев, Іван Пантелєєв, Володимир Наумов, Людмила Шеремет, Дмитро Чернявський та військовослужбовці, полеглі за Україну, захищаючи її від збройної агресії російської федерації.
Протягом багатьох років було створено радянською пропагандою багато міфів про те, що ОУН і УПА не мають ніякого стосунку до Донеччини. Насправді тут була потужна мережа проукраїнського руху з 1940-х років.
Перший рій оунівських підпільників з'явився тут 8 жовтня 1941 року в окупованому Маріуполі. Його чисельність складала 12 осіб, очолював рій Володимир Болгарський-Булавський. Він належав до групи «Пума», яка формувалася зі студентів міста Відень. У лютому 1942 року вся група була заарештована і вислана німцями. Болгарський-Булавський за 4 місяця встиг організувати великі групи під проводом ОУН в Горлівці, Костянтинівці, Волновасі, Маріуполі.
З кінця лютого 1942 року на Донбасі починає діяти група Євгена Стахіва та Івана Клима. В цей час утворюються 2 проводи ОУН (б), що об'єднали південні райони області (центр Маріуполь), та північні (центр Горлівка). У документах НКВД вони зазначені як окружні проводи ОУН. Донецьк в обласній мережі виконував головним чином роль номінального центру. У ньому було утворено міський провід ОУН.
За участю ОУН було поновлено майже 600 шкіл у 12 районах Донецької області (відповідно до адміністративно-територіального поділу того часу). У Слов’янському районі було 52 українські школи, у Костянтинівці - 49. У Горлівці були українські гімназії. До того ж, на Донеччині тисячними тиражами друкували «Читанки» та «Букварі».
У Донецькій області із 35 районів оунівці мали 18 районних організацій. Варто підкреслити, що з усієї кількості членів ОУН галичанами були приблизно 10%. Безсумнівно діяльність ОУН викликала увагу німців, адже українці створювали реальну альтернативу німецькій владі.
Однак після повернення радянської окупації все наближалося до краху. Причиною став той факт, що в ОУН проникло дуже багато агентури НКВД. Наприклад, із 5 керівників ОУН Донецької області як мінімум двоє були радянськими агентами. Після війни на терені почалися масові арешти членів ОУН. Кількість арештованих оунівців до 1958 року на Донбасі була близько 320 осіб.
Найцікавішим є той факт, що восени 1950 року знайшли криївку під Горлівкою, а в 1951 році біля Слов’янська. Ще були криївки у Добропільському районі. У 50-их роках НКВД регулярно проводило обшуки та арешти членів ОУН, останнього оунівця Янковського було затримано в Дзержинську (нині Торецьк) у 1958 році.
Зрозуміло, що ця історія є маловідомою для більшості українців не тільки Донбасу, але і всієї України. Однак саме вона змушує нас переосмислити свій погляд.
Джерело: Донецька обласна державга адміністрація
