Тимчасово виконуючий обов’язки заступника начальника кримінальної поліції Краматорського районного управління капітан поліції Трембач по-справжньому закоханий в оперативну справу. На таких, як Ігор, тримається розшук, адже його щире, непідробне захоплення службою дає плідні результати у боротьбі зі злочинністю. Про філософію та тонкощі роботи оперативника - з перших вуст.
- Ігорю, що вплинуло на Ваш вибір та привело на службу в карний розшук?
- Розшук не був моїм стартом у правоохоронній системі. Починав зі слідства, однак вчасно, ще під час навчання, усвідомив - не моє. Звісно, за вісім місяців роботи в слідчому підрозділі міліції Краматорська сумлінно виконував службові обов’язки, тому отримав певний досвід, який потім став у нагоді. Але перед очима був розшук… Виїжджаючи з операми в складі слідчо-оперативної групи, спостерігав за їхньою роботою і відчував одне - я маю бути серед них!
До розшуківців таки долучився у 2014 році, відтоді в мене не виникало жодної думки про те, що я не на своєму місці. Навпаки, зі службою пов’язано безліч гарних моментів життя. За цей час траплялися поразки, але були й перемоги. І переконання, якими я керувався, переводячись у розшук, не розвіялися - завдяки невмирущим ідеям, закладеним у роботу карного розшуку понад 100 років тому.
- А все ж таки, що саме Вас привабило в оперативній службі?
- Величезна зацікавленість розшуковою роботою виникла ще у виші, коли відвідував лекції з режимно-секретного діловодства, які викладав майор міліції Чертков - легендарна постать карного розшуку Луганщини 2000 років. Потім прийшло усвідомлення того, що оперативник - це універсальний солдат, «гусар сьогодення», здатний до вирішення найскладніших завдань. І що від роботи розшуку буквально залежить спокій міста. Тож долучитися до лав оперів було і мрією, і справою честі для мене.
- Пам’ятаєте перше розкриття?
- Звісно, пам’ятаю. Ситуація досить банальна, як на сьогодні, але враховуючи те, що на службі перебував не більше тижня, поставився до розкриття, як до першої маленької перемоги. Разом з напарником розкривали крадіжку металобрухту з приватного домоволодіння. Пішки обійшли усі пункти прийому і зрештою таки виявили викрадене в одному з них. Поспілкувавшись із працівниками, встановили особу зловмисника.
І нехай цей злочин не мав жодного резонансу, його розкриття принесло мені величезне задоволення та висновок: самотужки я б нічого не досяг у цій справі, тільки спільні зусилля дали результат.
- Чи мали наставників у роботі?
- Мені пощастило на кожному етапі роботи мати поруч досвідчених працівників, які допомагали моєму професійному становленню. Але не завжди досвід та вік - суміжні поняття. Іноді й зараз чомусь вчуся навіть у молодших від мене за віком співробітників, адже в хорошій оперативній роботі трапляється безліч вдалих прикладів для наслідування.
- Який досвід колег цінуєте та намагаєтесь перейняти?
- Не тільки методика роботи гідна наслідування, а й прості людські якості та вчинки. Наприклад самовідданість, запал та азарт у роботі. А ще - тактика спілкування з криміналітетом. Траплялися на моїй долі й такі опери (серед них - легенда Краматорського розшуку Микола Михайлович Гордійчук), які могли розкривати злочини, не виходячи з кабінету. Хіба можна у таких не повчитися?
- Які злочини найважче розкривати?
- Вважаю, найскладніше розкривати ті злочини, до яких ти ставишся байдуже. Якими не пройнявся, намагався розкрити за правилами, але без душі. Зазвичай, через деякий час, передивляючись матеріали оперативного супроводження в таких справах, обов’язково виявляєш помилки. І тоді розумієш: недопрацювали. І гірко це усвідомлювати, адже кожен такий «недоопрацьований» злочин може потягнути за собою низку негативних наслідків. Звідси висновок: лінощі та неуважність - головні вороги оперативників.
- Яка справа за час служби найбільш запам’яталася?
- Ще свіже у пам’яті розкриття розбійного нападу на чоловіка біля кафе у лютому цього року. Це був такий собі «темний» злочин - потенційний «глухар», тому дуже порадувало ставлення мого колективу до його розкриття. З безлічі версій ухопилися саме за потрібну ниточку - прорахунок злочинців - та поетапно розплутали його. Бандитів затримали, частину майна повернули постраждалому, а справу спрямували до суду. Причому зауважу, що злочин розкривали хлопці, віком від 24 до 26 років. Вони пройнялися справою й провели повний комплекс як гласних, так і негласних заходів. Результат - викриття злочинців.
Не можу не навести ще один приклад ефектного розкриття - двоє оперативників їхали містом та помітили чоловіка, який біг вулицею. Спостережливість та своєчасна реакція розшуківців випередила повідомлення про скоєний збройний напад на одну з місцевих квартир, яке невдовзі надійшло до чергової частини. Найбільше порадувало те, що під час спілкування з фігурантом ці хлопці швидко зуміли розговорити злочинця, і той без жодного тиску сам повідомив, що певний час тому скоїв розбійний напад на один з місцевих магазинів. Тут, безсумнівно, мали місце оперативний хист та оперативна удача. Вони супроводжують тих, хто з душею ставиться до свого ремесла. Такий успіх приходить лише коли підрозділ живе справою. Так ми отримали результат - два розкритих тяжких злочини.
- Ігорю, чи доводилося Вам потрапляти в екстремальні ситуації на службі?
- Екстремальні ситуації - це суцільна робота карного розшуку. Є випадки напряму небезпечні для життя, а є такі, які просто не можуть трапитися в звичайному житті. Одного разу спільно зі співробітниками підрозділу боротьби з наркозлочинами затримували етнічну групу осіб, причетних до збуту метадону. В цей час я подумки задався питанням, що буде, якщо вони чинитимуть збройний опір, і намагався передбачити свої дії. А ситуація саме так і склалася - на мене спрямували помпову рушницю. Спочатку намагався уникнути пострілу й утекти, аж вчасно усвідомив, що в приміщенні залишається мій колега, який так само ризикує. Думка ця вистрілила в голові, і я вже не мав ніякого морального права тікати. Залишився й почав словесно нівелювати загрозу. Це не приклад героїзму чи рішучості, а приклад морального вибору, коли страх за власне життя поступається почуттю обов’язку. Хоч і коліна тремтять, а все ж працюєш…
- Яким бачите карний розшук майбутнього?
- Служба змінюється з плином часу, незмінною залишається лише ідея, яка закладена ще задовго до нас.
Отже, гадаю, у майбутньому зміниться лише оболонка служби, розшук стане технічно розвиненішою, модернізованою системою, але при всій надсучасності його ідейна серцевина залишиться монолітом.
Цей молодий за віком, але не за службовим стажем оперативник приємно вражає своїм фанатичним захопленням справою та безмежною відданістю карному розшуку. Він упевнений, що більш легендарної та оповитої романтикою служби, ніж розшук годі й шукати. «Мало у світі професій, у яких ти настільки повністю можеш реалізувати свої юнацькі мрії, - стверджує Ігор. - Це «кадрова кузня» справжніх професіоналів. Невидима матерія, яка єднає величезну кількість людей, готових завзято працювати заради безпеки й правопорядку. А універсальність оперів просто зашкалює - вони і артисти, і сценаристи, і режисери процесу, пов’язаного з документуванням та розкриттям злочину».
