У Краматорську перейменували 307 вулиць. Є вулиці, які отримали своє нове ім’я на честь видатних краматорчан, людей, які  внесли вагомий внесок у розвиток міста, його культури, медицини та інших сфер життя.  Пропонуємо разом зі “Східним проєктом” згадати цих людей. 

Вулиця Софії Ковалевської перейменована у вулицю Аліни Остафійчук. Талановита поетеса, письменниця, викладач прожила лише 30 років, але залишила по собі яскравий незабутній слід. Своєю творчістю, роботою, добрими справами. 

Аліна Володимирівна Остафійчук народилася 7 грудня 1979 року у Краматорську. Перші вірші прийшли до Аліни, коли дівчинка пішла до школи. А всерйоз поезією вона захопилася вже у підлітковому віці. 

Аліна Остафійчук – кандидат економічних наук, викладач кафедри "Менеджмент" Донбаської державної машинобудівної академії (Краматорськ), журналіст, заступник редактора газети "Академія". Організатор та редактор художньо-літературного журналу «Альманах муз» (Краматорськ). Співзасновник міжнародного творчого ордену «Коріння неба». 

Лауреат обласної літературної премії імені М. Рибалка, Першого всеукраїнського пісеньно-поетичного фестивалю «Місто Дружби запрошує», акції «Жінка Донеччини» у номінації «Журналістика».  Вірші видавалися у альманахах Дніпра, Запоріжжя, Києва та інших міст. Автор книг: "Єднання двох сердець" (2000), "Бісерне визнання" (2001), "Притиснутися до землі" (2005), "На дотик" (2007), "Природний відбір" (2010), а також дитячої книги "Казки" (2010). Семитомний збірник творів був виданий батьками вже після смерті поетеси у 2014 році та приурочений до її 35-річного ювілею.

Загинула в автокатастрофі, повертаючись 30 серпня 2010 року з похорону свого друга Влада Клена. У районі Дружківки водій не впорався з керуванням, машина вискочила на зустрічну смугу та врізалася у «КАМАЗ». З усіх пасажирів постраждала лише Аліна. Була доставлена до Дружківської лікарні. Більше години лікарі намагалися врятувати її, але травми виявилися несумісними з життям. Похована на цвинтарі в селищі Біленьке, на Крейдяній горі (Краматорськ). 

Спогади про Аліну Остафійчук 

У Музеї історії Краматорська до війни проводилися зустрічі пам'яті, присвячені нашій талановитій краматорчанці. Згадаємо, що говорили про Аліну Остафійчук люди, які її добре знали. 

Директор Музею історії Наталія Волошина: 

“Вона була глибокою та всебічно розвиненою людиною. Навіть у школі вона любила літературу та історію, фізику та математику. Багато читала. 

Вона встигала все: навчатися, працювати, писати, займатися громадською діяльністю. Аліна Остафійчук була одним із ініціаторів фестивалю «Висота», який проводиться у Краматорську щороку, одним із ініціаторів створення благодійного товариства «Друг», фестивалю «Місто дружби запрошує» і це далеко не все. 

Коли кохана людина Аліни, автор-виконавець Влад Клен із Запоріжжя тяжко захворів, вона організувала збір коштів на його лікування. Але врятувати Влада не вдалося.  

Такі талановиті діти, як Аліна, з'являються лише у сім'ях, де панує любов. І вона зростала в атмосфері любові. Вона ввібрала цю атмосферу і в її віршах часто зустрічається слово «любов». Кохання одне до одного, до природи, до світу. 

Аліна – це наша гордість, наше надбання. Я Аліну любила, я вам зізнаюся, я щиро любила цю дівчинку. Ми з нею часто зустрічалися, спілкувалися. Вона була мені якоюсь рідною людиною», - сказала Наталія Волошина. 

Улюблений вчитель Аліни Остафійчук Олександра Рябуха: «Якось до мене підійшла моя учениця і запропонувала послухати на класній годині вірші Аліни Остафійчук. Для мене це було велике свято. З того часу у нас було багато таких класних годинників, багато зустрічей, присвячених Аліні, і я рада цьому. І дуже жаль, що Аліни немає з нами. 

Часто згадую її статті, які вона писала про мене. Вона писала легко, вона могла відчути мої думки, почуття. Я зберігаю всі її статті про щаслива, що така людина була в моєму житті, моя чудова учениця. Я пам'ятаю наші зустрічі, наші розмови. Вона радилася зі мною, коли захищала кандидатську. І потім побачила її з букетом квітів у день, коли вона захистилася. Ми з нею пройшли всю Європу. І скрізь вона була з фотоапаратом та блокнотом. Аліна назавжди буде у моїй пам'яті. І дякую місту, що пам'ятає Аліну», - сказала Олександра Рябуха. 

Керівниця Клубу народної вишивки “Чарівниця” при Музеї історії, активістка Галина Школа зазначила, що у своїх віршах Аліна відображала те, що діялося в її душі, що вірші носять філософський глибокий зміст і вони «не для середнього розуму».  

Аліна Нейштад, подруга Аліни Остафійчук розповіла, що вони познайомилися, коли перейшли до 9 класу до Олександри Рябухи: «Це був новий етап у житті. З Аліною ми сиділи за першою партою. Вона була настільки легкою, веселою і доброю людиною. А з іншого боку вона вражала своєю глибиною та дорослістю. Уся її творчість була наповнена глибиною та мудрістю не за роками». 

Громадська діячка Ольга Єпішина: «Аліна була легкою у спілкуванні людиною, завжди з променистою усмішкою на обличчі. Вона була скромною людиною і я побачила в цій скромній красі величезну криницю внутрішньої краси. І коли я працювала над фотопроектом «Ода жінці Краматорська», в якому взяли участь відомі краматорки, то захотіла і її запросити взяти участь у цьому проекті, цю прекрасну дівчинку. Вона мене теж завжди надихала і надихала багато на що. Спершу вона соромилася, але потім довірилася мені. 

Вона була поетесою з глибоким значенням цього слова, і тому перший образ був творчий, із віршами, написаними на аркушах паперу… А другий образ це був образ лісової мавки, який теж їй дуже пасував. 

Якось мені наснився сон, як Аліна біжить красивим полем з квітами і тримається за руки з хлопцем, і сміється. Підходить до мене і каже: «У мене все гаразд. Тільки хто ж подбає про мою маму ... ». 

Мені дуже приємно, що в моєму житті була ця чудова дівчинка, поетеса, красуня, розумниця в усіх відношеннях», – сказала Ольга Єпішина. 

Вірші Аліни Остафійчук