Масляна вважається старовинним народним святом. Вона знаменує закінчення зими та зустріч весни. Щороку це свято відзначається у різні дати. Масницю відзначають тиждень перед початком великоднього посту.
Цього року Масляна розпочнеться у понеділок, 20 лютого й триватиме до 26 лютого включно. Це свято вважається язичницьким. Здавна на Масницю вшановували бога Сонця Ярилу та бога опікуна худоби Велеса.
На Масляну заведено влаштовувати масові народні гуляння, під час яких пекли круглі млинці, палили вогнища, на яких спалювали опудала. Чим більш галасні гуляння – тим швидше розбудите весну.
Після прийняття християнства церковники освятили це язичницьке свято та наповнили його новими ідеями. Зокрема, масляний тиждень став останнім етапом підготовки до Великого посту. У цей період потрібно наблизитися до прощення, примирення з ближніми.
Традиції свята
Масляний тиждень починається у понеділок і закінчується в неділю. Було заведено першого дня Масниці ходити у гості та пекти перший святковий млинець, якого варто було віддати нужденним. У вівторок селяни влаштовували оглядини. А ще молодь влаштовувала знайомства, аби пригледітися до майбутнього чоловіка чи дружини.
У середу жінки мали спекти млинців та пригостити ним чоловіків своїх доньок. Вважалося, що чим багатший її стіл, тим більше теща вподобала чоловіка своєї дочки. У четвер починався так званий "розгул" – цього дня з розмахом влаштовували народні гуляння: водили хороводи, співали, каталися з гірок, розпалювали багаття та стрибали через нього, проводили кулачні бої тощо.
У п'ятницю влаштовували "тещині вечори". Жінка, що має заміжню доньку, мала навідатися до зятя, а він пригощав її млинцями. Теща брала з собою і подруг – вона мала похвалитися перед ними, як її шанує зять.
У суботу молоді жінки запрошували до себе в гості родичів чоловіка, насамперед свекрух.
У неділю влаштовували проводи зими. З цього дня починалася підготовка до Великого посту. Було заведено просити вибачення один в одного, поминати покійних. Народні гуляння завершувалися спаленням опудала, попіл же, що від нього лишився, розвіювали над полями, аби рік був урожайним.
