Наш кореспондент Олексій Ладика перебуває в Великобританїї. Своїми враженнями від мегаполісу він ділиться з нашими читачами.
В Оксфорді ми з деякими проблемами взяли 7-місний «Фольксваген», і тепер їдемо до Ліверпуля. Я пишу, сидячи усамітнено на останньому місці нашої “тачки”.
Перед тим як податися у подорож, ми години зо три прогулялися Оксфордом. Це дуже красиве місто, де чи не на кожній вулиці якийсь старовинний собор, фортеця чи середньовічний будиночок. Оксфордський університет, завдяки якому це місто відоме всьому світові, теж знаходиться у старовинних будівлях. Це класне місце для того, щоб надихати письменників, що пишуть історичні романи чи фентезі.
В Оксфорді пахне квітами і травою, тут безліч газонів з рівновистриженою травою, на якій хочеться повалятися, що ми з успіхом і зробили. Окрім того, місто пронизане безліччю вузьких та спокійних водяних каналів, на яких плавають каченята.
На головній вулиці – Хай Стріт – купа вуличних перформансів. Коли ми проходили через неї, то бачили концерт гітариста у стилі ірландського виконавця Глена Хансарда з фільму «Якось», потім хлопець читав реп під саксофон, трохи далі брейкери влаштували на вулиці батл три на три, одразу за ними двоє індіанців у національних костюмах грали щось трансове на гітарі і якомусь індіанському духовому інструменті, а між ними – міми, які застигли у незвичайних позах.
Тут багато туристів, але все ж поменше, ніж у Лондоні. І в основному чомусь французи.
У Оксфорді дуже спокійно. Тут ніхто нікуди не поспішає. Це ідеальне місце для того, щоб студенти навчалися, не відволікаючись на нічні клуби, п’янки-гулянки. Я не помітив в Оксфорді жодного нічного клубу, є тільки камеді-клуби та паби.
Так, я б залюбки провів в Оксфорді свою старість. Це дуже казкове місце.