Зазвичай в парах все починається із жінки, адже вона чутлива до психологічних процесів, відчуттів й емоцій. Аби врятувати стосунки, потрібно говорити, слухати й чути свого партнера. Журналісти Суспільного розпитали психолога Віталія Гаврилюка про проблеми в подружніх стосунках та те, як їх врятувати.
Як саме психолог може допомоги врятувати шлюб?
"Я правда вірю, що психологи допомагають, але це працює у дві сторони. Перша сторона – люди можуть піти до психолога. Це може прискорити процес розв'язання проблеми, над якою пара працює рік або два. Коли вони приходять до спеціаліста, то цю роботу вони можуть зробити за 3-4 місяці й відновити свою родину.
Також бувають випадки, що психолог може допомогти усвідомити неминучість розлучення. Тоді спеціаліст допоможе зекономити час, нерви та психічне здоров'я. Тобто, якщо пара приходить і розуміє, що в них немає шансів та сили якось з цими стосунками працювати – тоді краще розійтись", – розповідає психолог Віталій Гаврилюк.
Де шукати корінь проблеми, якщо стосунки дають тріщину?
"Є три моменти. Перший – це коли люди втрачають зв'язок. Це може виражатися в різних моментах: вони не говорять один з одним, не чують один одного, люди не говорять про свої потреби. Може бути інша проблема – один говорить, інший не чує. Або, коли вони не говорять один з одним, немає комунікації, не можуть проговорити ці свої проблеми.
Друге, я б сказав, це пов’язано з тим, що іноді шлюб вичерпує себе, тобто, ту функцію, задля якої він створювався. І от тоді ходіть до психолога, не ходіть – це не допоможе.
Третє, основне – патологічність шлюбу. Любов іноді – це хвороба, іноді – ні. Буває, що шлюб створюють на хворобливій основі, тобто ці стосунки не є повноцінними", – додає психолог.
Як зрозуміти, що любові вже немає?
"Перший момент: коли занадто все емоційно, коли люди ще можуть хоч якось комунікувати, говорити. Добре, якщо вони підуть до психолога, щоб домовитись про щось, тоді можна працювати. Але якщо постійно скандали, які на межі, коли стираються кордони – то це вже не кохання, а якась залежність.
Другий момент: відчуття психологічного дискомфорту – коли ти живеш з людиною і відчуваєш певний дискомфорт. Коли хтось хоче щось зробити, але у відповідь лише чує якісь приниження. До прикладу, хтось із подружжя хоче врятувати шлюб, старається, а у відповідь отримує лише негатив.
Третій момент і ключовий: людина відчує, що без нього чи без неї вона почувається краще. Якщо це все відбувається системно, день у день, і ви відчуваєте, що вам без нього чи неї краще, ніж з ним, то це вже є певним сигналом, що так, скоріш за все, любові немає й ці стосунки потрібно завершувати", – наголошує Віталій Гаврилюк.
Як зрозуміти, що розлучення уже неминуче?
"Я, як психолог, за те, щоб люди боролися за свої стосунки. Тобто навіть коли здається, що уже все – варто зробити певний крок. До прикладу, піти до психолога, спробувати почути один одного. Зробити певну роботу в стосунках, це не допомогло і ви зрозуміли, що шансів немає – тоді, напевно, варто розійтись.
У своїй практиці я зустрічав такий випадок, коли жінка чоловіку каже: "Щось не так в стосунках!", і вона говорить чоловікові про це. Чоловік відповідає: "Чого ти причепилась? То ж все нормально, я гроші заробляю".
От, наприклад, жінка протягом року вже відчуває, що щось не так, говорить про це, бореться за ці стосунки, а чоловік ніби на роботі й все інше. І в певний момент дружина перегорає і чоловікові каже: "Все – це розлучення". А для чоловіка це вже новина, бо чоловік цілий рік думав, що дружина з ним жартує", – зауважує спеціаліст.
Чи варто жити в шлюбі без любові заради дітей?
"У мене в практиці був такий випадок, коли клієнт, у якого батьки не розлучилися заради дітей, пропрацювавши зі мною рік, сказав: "Ти знаєш, краще б вони розлучилися". Тобто, висновок цієї історії: чоловік страждає, бо він у своїх стосунках не міг піти від дружини, а живе з нею заради дитини.
Тут страждає жінка, тому що вона в тих стосунках, де не хоче бути. І ключове, заради кого це все робиться – це дитина, вона насправді теж страждає, тому що відчуває ось цю нещирість, вона відчуває напругу і вона навчається зраджувати себе. Тобто, "я заради когось роблю те, що я не хочу робити". Однозначно, заради дітей цього не потрібно робити", – зазначає психолог.
Як стосунки мами й тата впливають на дитину?
"Дійсно, дитина вбирає в себе ту модель родини, в якій виросла. Якщо стосунки були хороші, там відкрито проявляли любов, показували приклади турботи один про одного, то дитина отримує ось цю модель.
Але, що ж робити, щоб не наслідувати неправильну модель поведінки в родині? На жаль, якщо вже таке відбулось, то людина може зрозуміти, відчувши, що їй дискомфортно і вона страждає в цих стосунках – з цього й починається будь-яка психологічна робота, наші зміни й трансформації. А трансформація починається з усвідомлення, коли доходить це відчуття й розуміння, що тут щось не так.
Також можна подивитись й на інші родини, що у них стосунки інакші, ніж у власній сім'ї. Тобто, зважати на приклади інших сімей та інших історій. Але, якщо і це не допомагає, то можна звернутись до парного психолога. І далі починається вже непроста робота, внутрішня робота. Тому що те, що було прийнято з дитинства як базова модель, її дуже тяжко змінити. Потрібно якось працювати над цими стосунками й над собою для того, щоб цю модель поміняти", – розповідає Віталій Гаврилюк.
Чи міцні шлюби, коли у пари велика різниця у віці?
"У психології є приблизне поняття – це 16 років. Тобто, якщо різниця між парою менша, ніж 16 років, то немає такої відчутної різниці поколінь. Якщо понад 16 років, але це умовна цифра, це уже є різницею поколінь й у таких стосунках вже тяжко, адже люди мають різні цінності у житті й тоді такі стосунки зберегти тяжче.
До прикладу, якщо різниця у віці 20 років, але подружжя готове працювати над своїми цінностями, змінюватися, тоді, зрозуміло, навіть цей шлюб має шанси на те, щоб існувати.
Ще є така річ, як психологічний вік. От, наприклад, якщо чоловік менший на п'ять років, але психологічно він може бути старшим за свою дружину – тоді проблем взагалі немає. Чи навпаки: дружина менша на 15 років, але психологічно жінка зріліша, а чоловік молодший психологічно, тоді ця різниця нівелюється.
Наприклад, у мене дядько зі своєю дружиною мають велику різницю у віці. Йому 80, а його дружині 60 років, і вони прекрасно живуть в злагоді й підтримці. Особисто для мене це дуже гарний приклад", – додає психолог.
З якими проблемами найчастіше звертаються пари до спеціалістів?
"Зазвичай, все в парах починається із жінки. Напевно тому, що вона чутливіша до психологічних процесів, відчуттів й емоцій. Чоловіку здається, що все добре й прекрасно, а жінці здається, що щось не так і вона починає шукати.
Потім вона звертається до психолога і вже спеціаліст допомагає зрозуміти, що відбувається в родині. В таких випадках психолог працює з парою через жінку. Тобто, всю невидиму тяжку роботу робить вона. І на її плечах весь домашній затишок, з яким вона працює", – розповідає спеціаліст.
Що порадите парам?
"Перш за все, прислухатись один до одного. До прикладу: приходить жінка з роботи чи чоловік, потрібно запитати: як твої справи, як пройшов твій день, як ти почуваєшся – це емоційна робота, яку потрібно, щоб виконували двоє один для одного. Адже, одним із ключів – це говорити про себе, про те, що не подобається і про те, що вам подобається, дякувати.
Потрібно чути іншу людину, коли вам говорять, бо це є дуже важливим ключем у стосунках, і коли хтось щось говорить не так. Потрібно робити те, що роблять психологи в кабінеті зі своїми пацієнтами: вони – говорять. Тому, ми радимо і людям – говорити, прислухатись один до одного.
І найважливіше – це бути в діалозі, максимально часто говорити: про стосунки, дітей, секс. Говорити до шлюбу, під час шлюбу і навіть якщо розлучились, то теж говорити", – зазначає психолог Віталій Гаврилюк.
