Валерія Комарницька розпочала роботу на волонтерському фронті півроку тому. Заступниця голови благодійного фонду "Добрий рух" стала на цей шлях через бажання допомагати мешканцям рідного Краматорська. Дівчина зізнається, найголовніше, чому її навчила ця війна - ми завжди можемо більше, ніж очікували від себе, і радить працювати кожному на своєму фронті на максимумі своїх можливостей. Про допомогу краматорцям, незвичайні робочі дні, команду волонтерів та мотивацію рухатися далі Валерія розповіла в інтерв'ю "Східному проекту".
Розкажіть про роботу благодійного фонду “Добрий рух” в Краматорську?
Благодійний фонд наразі допомагає всім жителям міста, як маленьким краматорцям, так і людям похилого віку. Наприклад, нещодавно ми зібрали кошти на 100 пакетів допомоги для найстарших людей міста, які були народжені до 1940 року. Це переважно лежачі люди, тому їм вкрай необхідні продукти харчування. Також, зараз до нас приходить багато дітей та отримують солодощі та речі. Декілька місяців ми роздавали людям дорослі та дитячі підгузники.
Загалом, намагаємося допомагати всім, чим можемо, і тим, що в наших силах. Але в першу чергу наша робота зосереджена на допомозі літнім людям.
Чого зараз потребують краматорці?
Люди потребують багато чого. Основне - засоби особистої гігієни, зараз ми відкрили збір коштів, щоб забезпечити ними саме дітей.
Скільки людей вже звернулося до вас за допомогою?
Приблизно 8 тисяч.
Важко працювати в місті, яке регулярно обстрілює ворог?
Звичайно, це нелегко. Люди постійно знаходяться у стані стресу і це, звичайно, відображається на нашій роботі. Але ми знаємо для чого працюємо і розуміємо що нас може чекати. Вважаю, що ми завжди можемо більше, ніж чекаємо від себе.
Як можна звернутися в “Добрий рух” за допомогою?
Можна звернутись безпосередньо до офісу в Службу нерухомості «Євгенія» за адресою: вул. Дружби, 22 або через соціальні мережі – інстаграм та телеграм.
Якось можна задонатити до вас у благодійний фонд?
Так, в соціальних мережах ми виставляємо рахунок, на який люди можуть переказати кошти. Також на своїх сторінках звітуємо про це майже кожен день.
Коли особисто ви почали роботу в благодійному фонді і чому вирішили цим займатися?
На початку війни я залишилась без роботи. Як і багато інших людей сиділа вдома та просто читала новини. Одного разу в краматорській групі я побачила допис голови “Доброго руху” Артура Домового з пропозицією звернутися до нього краматорців, у яких у місті залишилися родичі чи знайомі похилого віку. Я написала Артурові, що теж хочу допомагати мешканцям міста. Під час діалогу ми зрозуміли, що на одній хвилі та думаємо в одному напрямку.
Як виглядає ваш звичайний робочій день?
За півроку праці у нас не було жодного звичайного робочого дня, вони всі незвичні. Іноді працювати я починаю о 6-7 ранку, коли приїжджає вантаж і мені, та іншим волонтерам, потрібно його розвантажити чи доставити до офісу. З 11 до 15 ми зазвичай роздаємо допомогу в офісі. Після 15 ми можемо виїхати на Нову пошту, щоб отримати гуманітарну допомогу, яка надходить до благодійного фонду. Часто буває, що в Краматорську Нова пошта не працює, тому ми їдемо до Дружківки. Потім повертаємося, знову розвантажуємо гуманітарку. Було навіть таке, що нам треба було їхати зовсім в іншому напрямку, щоб отримати посилку зі Львова.
Напевно, за ці місяці вам багато довелося побачити та почути. Яка історія вас найбільше вразила?
Таких історій дуже багато. Буває таке, що до нас звертаються люди і ти розумієш: якщо зараз їм не допоможеш вони зовсім ніде не зможуть це отримати. Або коли до офісу приходить багатодітний батько з 6-ма дітьми, в якого загинула дружина, тобі хочеться віддати йому все, зняти останню сорочку. Серце розривається, коли приходить старенька бабуся, яка пережила Другу світову війну, в резинових капцях. Історій, від яких важко втримати сльози, дуже багато. Кожного дня я переконуюсь, що в Краматорську є ще багато людей, яким необхідна допомога.
Опишіть команду, яка працює поряд з вами.
В нас нереальна команда волонтерів. Зараз в Краматорську працює 4 людини, які віддаються справі на повну. В нас працює вихователь дитячого садка, інженер-конструктор та директор шиферного заводу. Також з нами працює чоловік, який до початку повномасштабного вторгнення росії був самозайнятим, а зараз покинув всі справи та допомагає нам. В нас багато волонтерів, які допомагають з різних куточків України коли це необхідно. Всі ми об'єднані однією справою та прагнемо допомагати людям.
Що б ви хотіли сказати тим краматорцям, які залишаються в місті?
Хочу зауважити, що “Добрий рух” працює, і якщо їм потрібна будь-яка допомога, вони завжди можуть звернутися до нас. Зі свого боку ми будемо намагатися й надалі підтримувати всіх бажаючих.
