Організатори квіз-тайм в Краматорську Даніїл Антончик та Карина Єфремова переїхали через війну з рідного міста до Одеси. Тут вони продовжують займатися улюбленою справою – проводять офлайн та онлайн ігри в квіз.
Квіз - це барне дозвілля, яке народилося давно. Тут учасники можуть не лише продемонструвати рівень інтелекту та поспілкуватися з однодумцями, а й випити чай, каву або алкоголь. Перша барна вікторина відбулася у далекі 70-ті у Великій Британії. Широке поширення в Європі та Америці квізи набули 15 років тому. Наймасовіші ігри збирають на своїх майданчиках близько 500 осіб одночасно.
Формат гри стандартний: ви збираєте команду, придумуєте їй назву, реєструєтеся на сторінці конкретної гри, приходьте в призначений час у призначене місце, і весело та невимушено протягом кількох годин відповідаєте на запитання. Відповіді пишете у бланках. Здаєте їх після кожного раунду. Рахункова комісія у перервах підбиває проміжні підсумки. Команда, яка набрала найбільшу кількість балів, стає переможцем і отримує приз. Решта отримують черговий безцінний досвід. Але у кожному квізі є свої нюанси. Ці нюанси і роблять конкретну гру цікавою та незабутньою.
“Восточний проект” поспілкувався з Даніїлом та Каріною та поставили їм кілька запитань щодо організації квіз-тайму та життя в Одесі.
Чому вирішили виїхати з Краматорська та переїхали саме до Одеси?
Даніїл: Поки ми знаходились у Краматорську, ситуація посилювалася. Усіх людей просили виїхати, було кілька прильотів містом, і ми вирішили поїхати. Спочатку шукали житло на західній України, там воно було занадто дороге. Згодом, вирушили в Одесу, бо тут у мене живуть родичі.
Як ви влаштувалися в Одесі?
Карина: Спочатку оформилися як переселенці, нам допомагали волонтери і гуманітарні організації. Потім пощастило орендувати гарну квартиру у центрі міста, як мені здається, за гарною ціною. Тому дуже вдячні долі за таку можливість.
Складно було організувати квіз в незнайомому місті?
Даніїл: Нове місто - це завжди нові труднощі. Але нюанси організації подібних заходів однакові - потрібно вміти домовитися на прийнятних для обох сторін умовах та зробити все, щоб привести до закладу людей. В Одесі відносно спокійно, втім багато місцевих організаторів роз’їхалися, а чимало закладів зачинено. Тому конкуренція між ними на даний момент трохи слабша.
Під час пошуку ми моніторили різні заклади в соціальних мережах, розпитували, дивились, де у місті влаштовують подібні заходи, а потім обрали декілька, з якими намагалися домовитися. Нам ніхто не відмовив, проте ми обрали найближчий до нас бар у центрі міста.
Під час пошуку закладу для проведення квізу в Одесі не було труднощів через те, що ви тимчасові переселенці?
Каріна: Під час пошуку ми одразу не розказували, що переселенці. А вже потім, коли проводили ігри, звичайно ж казали, що ми приїхали з Краматорська. Одесити зустріли це дуже тепло. Кожен раз висловлюють підтримку, та цікавляться як справи в нашому рідному місті.
Даниїл: До речі, організатори та гравці одеських квіз-клубів спеціально приходять до нас на ігри, щоб підтримати. Вони розповідають нам про місцеві особистості та традиції проведення подібних розваг. Раніше в Одесі було 10 квіз-клубів, зараз декілька проводять онлайн-ігри, і тільки один - офлайн. Ми з ними проводимо квіз у неділю, тільки в різний час. В сучасних реаліях в Одесі організувати ігри можна тільки в цей день. Але щоб завоювати серця одеситів в нас ще є час до осені, тоді багато клубів відновлять роботу.
Карина: Декілька разів до нас, навіть, приходили команди зі Слов’янська та Маріуполя, які теж евакуювалися, була у нас і дівчина, в якої родичі з Краматорська. Деякі про нас і дізнаються саме через те, що ми з Донбасу. Так що це нам дуже допомагає.
Під час повітряної тривоги ви припиняєте гру?
Даніїл: В Одесі дуже спокійно відносяться до повітряних тривог, в укриття майже ніхто не ходить. І ось нещодавно, під час однієї з ігор в одного з гравців спрацював додаток “Повітряна тривога”, та майже відразу всі почули якійсь гуркіт за вікном. Гравці почали дзвонити рідним та друзям, дізнаватися чи все в порядку. Виявилося, що це ППО збило ракети. Тому підсумки ми проводили без музики, просто оголосили переможців.
Атмосфера гри в Краматорську та Одесі відрізняється?
Карина: Так, в Одесі вона зовсім інша. В Краматорську квіз був увечері у нічному клубі “Ria”, тому і атмосфера була більш відпочиваючої. Люди приходили гарно провести час та поспілкуватися, тому після кожного раунду в нас були невеликі перерви. Одеські гравці ж хочуть підтримувати певний темп, щоб квіз був нон-стоп. Тому перерва зараз в нас після третього раунду та перед останнім сьомим. В Одесі квіз більш нагадує клуб “Що? Де? Коли?”.
А самі гравці відрізняються?
Карина: Є команди дуже схожі на наші краматорські, часто ми, навіть, проводимо паралелі. Наприклад, є одна команда схожа на “Послідовників Піфагора”, також наполегливо борються за кожен бал.
Даніїл: Також в Краматорську в нас грали молодіжні команди, такі як “Аліна Олішева”, а в Одесі майже всі гравці дорослі, від 30 років.
А питання почали відрізнятися?
Даніїл: Так, з початком війни авжеж питання змінилися. З власних етичних міркувань ми перестали використовувати російські пісні, а також прибрали питання про відомих людей, які підтримують війну в Україні. Перед складанням питань я заходжу в інтернет та перевіряю як та чи інша відома людина думає та пише про війну. Також, зараз з’явилося більше українcьких раундів.
Ви використовуєте напрацьовану у Краматорську базу питань чи придумуєте нові?
Даніїл: Звичайно, придумуємо багато нового, тому, що проводимо квіз ще й в онлайн-форматі, де приймають участь команди з Краматорська та Слов’янська. Для одеських гравців, звичайно ж, використовуємо питання, які були раніше. Але редагуємо і адаптуємо, якщо трапляються локальні або ситуативні питання, які будуть зрозумілі лише одеситам.
А як ставляться краматорці до того, що ви проводите їхню улюблену гру під час війни в іншому місті?
Карина: Пишуть нам, що сумують і трохи заздрять. Ми майже кожного для отримуємо гарні коментарі підтримки. І ми теж сумуємо. Ми з усіма залишаємося на зв’язку. Тому ми і вирішили організувати онлайн-гру, щоб могли долучитися всі краматорські та слов’янскі квізтаймівці, де б вони зараз не перебували. Це дуже гарна можливість зустрітися та поспілкуватися, тому що всі, нажаль, перебувають в різних містах та країнах. До таких ігор можуть приєднуватись всі бажаючі.
Усі краматорці, які поїхали або залишилися у місті, так само чекають нашої перемоги, щоб можна було повертатися додому і зіграти в рідному українському місті. Ми теж цього дуже чекаємо.
Тобто після нашої перемоги ви плануєте повернутися до Краматорську?
Карина: Звичайно ж.
Розкажіть докладніше, де зараз проводите ігри у квіз?
Даніїл: В Одесі ми проводимо ігри в «Хмільній Качці», кожну неділю о 14:00, а також два рази на місяць онлайн, теж у неділю о 20:00. Всю інформацію можна дізнатися на наших сторінках у фейсбук та інстаграм.
Що побажаєте краматорцям, які евакуювалися та які ще перебувають у місті?
Даніїл: Бажаю, щоб ми всі зустрілися в нашому улюбленому гарному Краматорську.
Карина: А я бажаю всім, хто вирішив залишитися в місті не нехтувати сигналами повітряної тривоги, а всім, хто виїхав - сприймати це як можливість для подорожі, де можна познайомитися з новими містами та людьми, набратися досвіду життя в інших країнах. А також привезти цей досвід до Краматорська, щоб розвивати наше місто.
