Іван Хрипченко — слюсар механо-складальних робіт 3-го розряду ТОВ "Френдлі Віндтехнолоджі". Він займається складанням башт, гондол, маточин — тих компонентів, з яких постають сучасні вітротурбіни.

За освітою — філолог. До війни був вчителем української мови та літератури, а також англійської в школі міста Курахове на Донеччині. Після початку обстрілів учні масово виїжджали, а заняття ставали дедалі менш можливими. У якийсь момент у місті вже не залишалося дітей. Коли ситуація загострилася, зрозумів: треба їхати. І вже за декілька тижнів у рідне Курахове зайшли російські окупаційні війська.

На Закарпаття приїхав до знайомих. Почав шукати роботу. Вільні вакансії з можливістю навчання знайшов на нашому підприємстві. Починав з нуля.

 

«Єдине, що вмів руками – це забивати дошки у вибиті вікна після обстрілів. Але тут досвідчені колеги мене навчили всьому. Якщо сам хочеш і поруч з тобою команда – все вийде».

Попри різку зміну фаху, Іван Хрипченко знаходить застосування і вчительським навичкам. Він допомагає колегам у спілкуванні з німецькими інженерами та жартує, що його англійська стала «непередбачувано технічною».

Саме пан Іван підказав телеведучому Костянтину Грубичу слово, яке найточніше передає суть того, що відбувається на підприємстві:

«Я думаю, це феєрія. Я б назвав так — феєрія. Саме так. Тому що багато людей, всі ми обізнані в чомусь, і ми створюємо такий продукт, який наразі є, я вважаю, необхідним для нашої країни. І зелена енергетика та в цілому енергетика для нас є дуже важливою. Тому — феєрія».