Через повномасштабну війну безліч агровиробників були змушені покинути свій рідний край та релокуватися до більш безпечних регіонів нашої країни. Своїм досвідом успішної релокації та обставинами котрі змусили покинути свій дім поділилася Ольга Памірська з "ОстроВ".

"Пані Ольга до того, як стала успішною власницею великої пасіки почала свою справу бджоляра у сумбурному 2014 році, коли росія окупувала частину Донецької області. На той час упевнена в собі та в успіху пані Ольга придбала 3 бджолині сім’ї, цього було достатньо щоб Ольга Памірська змогла розширитись до 70 вуликів. Приблизно кожен рік пасіка збільшувалась на 8-10 вуликів, так за день перед повномасштабною війною вже було сплачено розширення до 100 бджолосімей.

На початку війни перед Ольгою були сподівання що ворог не зможе дійти до с. Времівки Волноваського району, в якому вона проживала та тримала свою пасіку, однак міни розривалися у сусідніх городах — ворог наступав та вже був поблизу села, прийшлось рятуватися з тим, що можна вивезти на машині через єдине відкрите вікно, Красну гірку до Запоріжжя.

Завдяки незламності ЗСУ лінія фронту не дійшла до дому та залишилась десь на околицях села, пізніше в середині літа пані Ольга зі своєю родиною змогли приїхати та врятувати 40 вуликів та 35 бджолосімей. Більше врятувати не вдалося, ворог почав обстрілювати село.

Департамент агропромислового розвитку та земельних відносин Донецької облдержадміністрації запропонував взяти участь у грантових програмах для підтримки та відновлення пасік, які постраждали від бойових дій. Пані Ольга розповсюдила інформацію серед учасників своєї громадської організації. Багато хто відгукнувся, заповнив заявку та отримав допомогу від міжнародних благодійників – Mercy Corps та Help – Hilfe zur Selbsthilfe, в тому числі і сама Ольга Памірська.

«На ці гроші я замовила тридцять п’ять поліуретанових вуликів та стільки ж бджолиних маток з розплідника, рамки, сонячну воскотопку, бочки для зберігання меду. Мої бочки, які придбала перед самою війною, пошкодило уламками. Завдяки цій підтримці я змогла відновити пошкоджений інвентар та наблизитись до своєї мети – мати у хазяйстві сучасні поліуретанові вулики», – каже пані Ольга.

Ольга Памірська релокувалася на Дніпропетровщину до села Григорівка, бджолині сім'ї були дуже слабкі та виснажені, однак за підтримки місцевих бджолярів, вже через рік власними зусиллями вдалося відновити пасіку до довоєнних часів.

Пройшов ще один рік війни. Життя на новому місті начебто налагодилось, з весни бджолярка збільшила кількість сімей. Попри засушливе літо бджоли наносили собі на зиму меду та не забули віддячити дбайливу господиню. Пані Ольга сподівається, що бджоли перезимують нормально та наступного літа вона буде із медом.

«Наступного року планую спробувати вивести маток самостійно. Для цього обиратиму найсильніші сім’ї, які стовідсотково дадуть гарні показники. Мені цікаво, щоб матка добре підіймала сім’ю, яка у майбутньому буде давати мед», – наголошує Ольга Памірська.

Раніше на Донеччині Ольга Памірська провадила активну громадську діяльність та брала участь у різних семінарах та ярмарках Покровської спілки бджолярів. Згодом Ольга створила громадську організацію «Бджолярі Донецької області «Степи Донеччини», яку вона очолила. Бджолярі збирались у клубі її рідного села Времівка, де обговорювали різні питання та обмінювалися досвідом досвідчені бджолярі, які можуть навчити й інших. Там активна та творча жінка ще й співала у народному колективі «Україночка». Війна розкидала донецьких бджолярів по різних куточках України, але завдяки організації вони тримають зв’язок".