На початку повномасштабного вторгнення студентка з Краматорська Катерина Конжукова евакуювалась в Івано-Франківськ. Зізнається, що переїзд до нового міста був для неї дуже складним: важко було оговтатись та зрозуміти, що робити далі. Тому дівчина вирішила освоїти нову справу - почала малювати на одязі, розповідає краматорка нашим журналістам.
Розкажи, чому ти вирішила евакуюватись?
Прийняли рішення ми з сім'єю в кінці березня 2022 року. Івано-Франківськ обрала я, бо маю тут знайомих.
За тиждень до всіх страшних подій мене часто охоплювала паніка, тому я читала всі новини підряд, намагалася знайти для себе втіху, що війни не буде. Напередодні 24 лютого 2022 я розпочала читати книгу Сергія Жадана «Ворошиловоград». І ось ввечері 23 лютого я прочитала декілька сторінок та лягла спати, зранку вибухів не чула, мабуть тому, що живемо ми в іншій частині міста. Мене розбудила мати, вона зі слізьми на очах промовила: «Почалася війна». В голові швидко промайнули всі моменти мого життя, які, на жаль, не цінувала.
Декілька днів я перебувала в шоковому стані, взагалі не могла нічого робити, важко було зібратись з силами й думками, щоб зрозуміти, що буде далі. Це був жахливий стан. Було дуже важко прийняти рішення виїхати з міста, я вважала, ніде не буде краще, ніж вдома. Але ми все ж наважились, основною причиною була безпека.
Чим ти займалась до повномасштабного вторгнення?
Я вчилась та малювала комікси, тварин та ілюстрації з різних мультфільмів. Але вже в Івано-Франківську вирішила спробувати малювати на одязі. З часом помітила, що саме це допомогло вийти з депресії та повернутись до звичного життя.
Почала малювати зі своєї старої футболки. Так на ній з’явився патріотичний прінт. Я хотіла викинути цю річ, але потім майже все літо відходила в ній. Зараз більшість моїх робіт теж патріотичні. На одязі красується напис “Україна це я”, “Я - українець”, малюнки герба чи прапора, стилізовані синьо-жовті птахи або літак “Мрія”. Деякі роботи я розписала та віддала на ярмарок до Дня Незалежності. 100% з продажу передала на допомогу ЗСУ.
Скільки часу ти витрачаєш на роботу?
Час може бути різним, все залежить від складності роботи та натхнення. Буває, що іноді так захоплююсь процесом, що за одну ніч можу зробити великий обсяг, на який, зазвичай, йде доба.
Ти продаєш свої роботи?
Рідко, але виробництво не стоїть на потоці. Я продаю, але частіше просто віддаю одяг родичам та друзям. Це діє як сарафанне радіо: хтось комусь розповів, передав, порадив, і так з'являються нові замовлення. В Івано-Франківську дуже легко придбати фарби для малювання на одязі. Взагалі, найближчим часом планую освоїти професію графічного дизайнера, щоб продовжувати втілювати в життя всі свої задуми та образи.
Чим плануєш займатися в майбутньому, і чи плануєш повертатись до Краматорська?
"Я дуже люблю власну справу, і відчуваю, що хочу займатися цим далі. Зараз легше морально, але не легше за рідне місто. Незважаючи на те, що багато хто намагаютєся імітувати повноцінне безпечне життя, воно під постійними обстрілами не є таким.
Я вірю, що це мине і все повернеться на свої місця, але буття не буде таким як раніше. Але після Перемоги планую повенутися та робити все, що зможу для відновлення та розвитку регіону. Бо маємо всі за то братися. Все буде Україна, по іншому – ніяк!
