Мешканка Краматорська Ксенія евакуювалася з Краматорська до Латвії. Про життя, плюси та мінуси країни вона розповіла «Східному проєкту».

«Мене вразив чистий транспорт. Наприклад,  у приміських автобусах вікна просто сяють»

Я до війни була декілька разів за кордоном, у європейських країнах. Але то були суто туристичні поїздки. І оцінити саме життя за пару днів перебування неможливо. А тут я живу вже півроку і вже можу робити якісь висновки.

Перше, що мене підкупило тут, це чистота. На вулицях міста. А також правила, які виконують мешканці. Ну наприклад це куріння у відведених для цього містах. Тобто, на вулицях є таблички, що вказують: «Тут дозволено курити». Або стоять скляні або пластикові огородження. Звичайно, є і порушники, але їх мало. 

Також мене вразив чистий транспорт. Наприклад у приміських автобусах вікна просто сяють. Не хочу образити наші, але мити вінка у автобусах у нас не люблять. В автобусах Латвії ми не бачили подертих сидінь. Може це ще тому, що тут у кожному автобусі, навіть міському, стоїть камера відеоспостереження. Доречи і у трамваях також. Також у приміських автобусах безкоштовний Wi-Fi.

Ще подобається пунктуальність транспорту. На кожній зупинці є розклад. І трамвай або автобус приїздить за цим графіком. В інтернеті також можна подивитись розклад.

А автовокзалі Венспилсу, наприклад, є дитячий куточок. Там є іграшки, папір, олівці… Діти можуть погратися, поки чекають автобус, та помалювати. Це дуже класно і можна взяти нам на замітку.

«Багато цікавих скульптур, клумб. У різних містечок є свої родзинки»

Сподобалися красиві клумби, скульптури. Тут полюбляють робити їх у незвичному нам форматі. Наприклад, як черепаху, божу корівку  або у вигляді квіткового дерева.

В нас такі також можна було б зробити. Це дійсно прикрашає місто.

Багато цікавих скульптур. У різних містечок є свої фішки. Багато цікавих музеїв. Дуже красива архітектура.

Тут дуже бережуть свою історію. Стара Рига взагалі щось унікальне. Мені дуже вона подобається. Багато будинків, яким не одне століття.

Цікаво бачити, як жили люди 400-500 років тому. Багато фортець, палаців, які тепер стали музеями або в них розміщуються якісь установи.

«В Латвії дитячі майданчики великі, більше спортивні, чим ігрові»

В більшості супермаркетів тут не треба залишати речі у камері схову. Всі ходять з рюкзаками, сумками… Це також плюс, на мій погляд. Не потрібно окремо зважувати товар. Все робиться на касі. Багато експрес-кас. І коли ти розраховуєшся, за твоєю спиною не стоїть охоронець, як було у нас у «Чудо-маркеті», коли там такі каси поставили.

У торгових центрах є туалети. Це дуже великий плюс, на мій погляд. І вони безкоштовні. До речі, у всіх туалетах є туалетний папір. І його не видає тітонька на вході. В Україні у великих містах, в торгових центрах також є туалети. Але вони платні. А от у нас в Краматорську це взагалі було проблемою. Також тут туалети є на пляжах та дитячих майданчиках.

Дитячі майданчики є не в кожному дворі. В Латвії вони великі, більше спортивні, чим ігрові. Щоб на них погуляти, потрібно ще дійти або доїхати. Але це того варто. Дітям там цікаво. Там багато різноманітних гірок, стрибалок… Покриття таке, щоб дитина не отримала травму. Асфальту немає, там де гуляють діти. М’яке захисне покриття.

Поруч багато місць, де можна батькам посидіти, почекати дитину. Є кіоски, щоб купити попити дитині та щось перекусити.

Великий плюс те, що на дитячих майданчиках є гойдалки для діток з інвалідністю. 

Взагалі, ставлення до дітей тут чудове. Дітей дуже люблять. Навіть коли йдеш по вулиці з дитинко, люди привітно посміхаються.

«Ми подивилися багато міст Латвії. І ніде не побачили бродячих собак»

Завдяки тому, що в нас поки що проїзд у приміських автобусах безкоштовний, ми подивилися багато міст Латвії. І ніде не побачили бродячих собак. Взагалі тут, як і в інших країнах Європи, потрібно водити собачок на поводку та прибирати за ними. Для цього є спеціальні урни. Але ж те, що немає стай бродячих собак, це дуже приємно вразило.

«Дуже довго чекати можна прийому вузькопрофільного спеціаліста»

Щодо мінусів. Як на мене, головний мінус – це медицина. Бо в мене маленька дитина і ми зіткнулися з цією сферою. В нас немає свого сімейного лікаря. Ми можемо звертатися тільки до чергового.

Також дуже довго чекати можна прийому вузькопрофільного спеціаліста. Навіть, не 2-3 місяці, а рік, наприклад. До стоматолога на профогляд зубів також можна потрапити через півроку. Влітку ми зіткнулися з тим, що не було у міській лікарні нашого міста хірурга, який міг би видалити зуб. Бо літо, сезон відпусток… Деякі люди їздять на прийоми до лікарів в інші міста, шукають, телефонують, а потім їдуть в інше місто. Але плюс в тому, що наших українських лікарів, які евакуювалися, беруть на роботу із задоволенням. Навіть без досконалого знання мови.

Також довго чекати приходиться оформлення, наприклад, банківської карти. Тут спочатку потрібно записатися на прийом, потім тебе тільки внесуть до бази, потім знову запишуть у чергу, призначать дату і час, і аж потім відкриють карту з спроби. Хоча місцеві не вбачають у цьому нічого страшного. Можливо, якщо я б тут жила від народження, то теж звикла б і не помічала таких нюансів.

Щодо відношення місцевих мешканців, то люди різні, як і скрізь. Але більшість ставиться добре, допомагають, чим можуть. Є групи у нас свої у Фейсбуці та інших ресурсах. І якщо українці просять про допомогу, то є відгук. 

Але не дивлячись на все, мені дуже хочеться додому. У своє рідне місто, яке для мене найкрасивіше і найкраще за всі міста світу.

Проект реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program.