В Донецком областном краеведческом музее открылась выставка, приуроченная к 155-летию со дня рождения Митрополита Украинской Греко-Католической Церкви, общественного деятеля, мецената Андрея Шептицкого. Материалы для выставки предоставил Львовский музей истории религии.
Учитывая весомый вклад Митрополита Андрея Шептицкого в развитие духовности украинского народа, Постановлением Верховной Рады Украины от 03.12.2019 № 325-IX «О праздновании памятных дат и юбилеев в 2020 году» юбилей празднуется на государственном уровне 29 июля.
Андрей Шептицкий — выдающийся украинский церковный, общественный и политический деятель, граф, митрополит Украинской греко-католической церкви, которую он возглавлял почти 44 года. Также Андрей Шептицкий был известным меценатом: основал Национальный музей во Львове, земельный банк, народную украинскую больницу (в то время единственную во Львове), Греко-католическую богословскую академию во Львове (1928), ставшую единственным в Польше украинским вузом.
На открытии выставки выступили: и. о. начальника управления культуры и туризма ДонОГА Алина Певная и настоятель парафии Святого пророка Ильи Украинской Греко-Каталической Церкви Краматорска, директор БФ «Каритас-Краматорск» и военный капеллан Василий Иванюк.
Алина Певная сказала, что свою жизнь митрополит посвятил людям, очищению душ человеческих, объединению украинцев, спасению жизней людей.
«В роки війни Андрій Шептицький врятував багато євреїв на Львівщині. І це, мабуть, найвидатніший вклад, тому що не існує нічого важливішого життя людини. Він об’єднував Україну, й сьогодні ця виставка говорить про те, що і сьогодні він об’єдную нашу країну та українців».
Василик Иванюк рассказал, что митрополит всю свою жизнь посвятил тому, чтобы поднять свой народ и повысить уровень жизни украинцев.
«Рід Шептицьких — це давній український рід. Вони, будучи одними з найбагатших людей Галичини того часу, маючи можливість навчати своїх дітей у найпрестижніших вузах Європи, вдома зберігали українськість. Живучи постійно в своєму маєтку, Андрій Шептицький мав контакт саме з простими людьми, з простими дітьми. Його переймало те, що він бачив велику різницю між народом простим і тими, хто на той час, мав повноту влади. Він не розумів, як таке може бути, що одні люди тримають інших за щось таке, що має меншу вартість. Це його спонукало поглиблюватися на вивченні свого народу.
Через слабке здоров’я він не міг довго нести військову службу, але показав неабиякий хист до військової справи. У молоді роки він вже мав ступінь доктора наук по праву, закінчивши університет. Він мав все і міг зробити блискучу кар’єру у будь-якій сфері. Але настав момент, коли він прийняв рішення йти до монастиря, залишити світ. Можливо тільки уявити, що тоді говорила еліта. Граф, молодий чоловік, вирішує залишити світ і закритися у келії монастиря.
Прометей українськості у австрійській імперії. Власне і у монаршому житті він зробив блискучу кар’єру. Ще до того, як він став єпископом, він захистив дві докторські дисертації — з філософії та богослов’я.
У 1900 році він посідає престол галицьких митрополитів і до кінця свого життя у 1944 році він робить усе, щоб підняти українця, свій народ до рівня того, на якому він повинен знаходитись».
Интересные факты
Став митрополитом, Андрей Шептицький обязал церкви открыть воскресные школы для детей.
Священникам было дано задание замечать талантливых детей, которые стремились к учебе. Таким детям митрополит назначал стипендии, которые выплачивались из его личных средств.
Митрополит посылал на учебу в престижне вузы Европы талантливых детей. Благодаря этому появились свои украинские врачи, адвокаты, нотариусы.
Знал все духовенство и сам принимал решение о перемещении между епархиями: назначал людей туда, где они лучше могли себя проявить.
При Андре Шептицком появились первые приюти для сирот. Были построены поспитали.
При Андре Шептицком и по его инициативе в Галичине были созданы товарищества трезвости. По мнению митрополита, богатым было легче управлять бедными, если те были пьяницами.
Андрей Шептицкий во время войны спас много вреев от нацистов. И даже написал письом Гиммлеру о несогласии с полити кой геноцида в отношении евреев.
Девиз Андрея Шептицкого — «Свій, до свого, по своє».
