Вже скоро ми будемо святкувати Великдень, велике християнське свято. Воно вважається найсвітлішим, найважливішим святом весни й пов’язують його з Воскресінням Христовим, яке розкриває радість перемоги Божого Сина над смертю й вічним забуттям.

Напередодні "Східний проєкт публікує цікаві традиції, про які розповіли у "Путівнику з українськмии звичаями" українські науковці та дослідники історії.

«Останній тиждень перед Великоднем називають Страсним тижнем. Цьогоріч він триватиме із 14 по 19 квітня.

У понеділок наші предки білили хату, мили вікна, мазали глиною підлогу. Батько й сини прибирали в господарських будівлях.

У вівторок зазвичай готували святковий одяг на Великодню службу.

У середу ретельно вимивали посуд, особливо той, у якому випікатимуть паски та варитимуть святкові страви.

У чистий четвер купалися, готували «чорну» сіль, випікали паску, робили крашанки й писанки. Вірили, що ті, хто скупається раніше від воронячих дітей, будуть упродовж року здоровими та щасливими. Хворі люди також купалися вдосвіта, щоби позбутися хвороби». До води могли кидати освячені напередодні гілочки верби.

Воду, у якій купалися хворі люди, виливали на перехресті. У фольклорі перехрестя — межовий простір, де збиралася всяка нечиста сила. У Чистий четвер зазвичай не вирушали в далеку дорогу. Однак, якщо мандрівки не вдавалося оминути, то принаймні намагалися обходити перехрестя, щоби «хвороба не вчепилася».

Цього дня також готували сіль (Четвергову) для освячення на Великдень. «Господині брали грудку солі, загортали її в ганчірку та клали в піч. Коли ганчірка обгорить, сіль збирали. Від тривалої дії високої температури сіль ставала темного кольору, тому її ще називають «чорною».

Чистий четвер — день, коли господині випікали великодній хліб, який мав різні назви відповідно до регіональних особливостей. Інколи пекли в суботу, але не в страсну пʼятницю. Здебільшого пекли паску. У деяких регіонах готували баби, бабки або сирні паски.

Страсна пятниця —день найстрогішого посту. Згідно з віруваннями, у цей день Ісуса розіп’яли на хресті. До винесення з церкви Плащаниці нічого не їдять, упродовж дня не виконують жодних робіт. Цього дня навіть дзвони в церкві не дзвонять. Під час винесення із церкви Плащаниці малі хлопці стукають у дерев’яне калатало, нагадуючи про те, як Христа розпинали на хресті.

Страсна Субота —день перед Великоднем присвячували останнім приготуванням до свята. Подекуди господині ще випікали паски.

Дівчата пишуть писанки (у деяких регіонах — у Страсний четвер). Існує повір’я, що «допоки ми пишемо писанки, до того часу існуватиме світ».

Писанка — сире яйце видувають і розписують за допомогою писачка, воску та фарб.

Крашанка — яйце варять і зафарбовують в один колір. Найчастіше — у червоний — як символ Воскресіння Христа.

Крапанка — яйце цяткують воском і занурюють у барвник.

Дряпанка — яйце фарбують у темний колір і голкою видряпують орнамент.

Яйця у техніці декупаж, з тканини, бісеру, фетру, паперу, дерева, пофарбовані аквареллю називати писанками не варто. Це — великодні яйця. Для фарбування використовували природні барвники: лушпиння цибулі, буряковий квас, відвар із зеленого листя, ягід. Сьогодні, до речі, вони знову набирають популярності.

Воду, у якій варилися яйця на крашанки, дівчата використовували для вмивання, аби личко було гарним. На ам Великдень діти бавилися крашанками в різні ігри: «Відгадки», «У котка», «Навбитки», «У кидка».

Вікна прикрашають витинанками.Вони, звісно, на весняну тематику: пташки, квіти, яйця, написи «Христос оскрес! — Воістину воскрес!».

Декорують хатину також писанками: підвішують до сволока (у сучасному варіанті — до люстри) або біля ікон. З писанки, гофрованого паперу і оску виготовляють великодніх голубів. исанка служить тулубом, з воску роблять голівку, а з паперу — хвіст і крила.

Птахів також роблять із соломи й ниток і теж підвішують до сволока. Адже ернаті — провісники тепла, весни та миру.

Діти теж докладаються рученятами: вирізають яйця з паперу і прикрашають ім. Дівчата застеляють вишиті скатертини, ставлять живі квіти.