Капітан Командир взводу 3-го окремого полку спеціального призначення. Загинув на початку жовтня 2014 року під час штурму аеропорту Донецька російськими бойовиками.

Тіло знайшли пізніше, тому прощання із Іваном Литвиновим відбулося у вересні 2015 року в Кропивницькому (тоді – Кіровоград). Похований у смт. Пісочині Харківської області.

Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня за "особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" (Указ Президента України №573/2015 від 10 жовтня 2015 року)

та нагрудним знаком "За оборону Донецького аеропорту".

Народився 7 березня 1975 року в Краматорську.

З самого дитинства цікавився військовою технікою. Навчався в Одеському інституті Сухопутних військ, закінчив Харківське танкове училище.

В 1995 році був призваний на військову службу, після її закінчення залишився на посаді командира розвідувального взводу розвідувальної роти. Займав посаду старшого офіцера друкованої пропаганди військової частини А0628.

У вересні 2014 року під час мобілізації був призваний до лав Збройних Сил України.

Життя Івана Литвинова обірвалося під час оборони Донецького аеропорту на початку жовтня 2014 року.

13 жовтня 2017 року на фасаді школи №31 у Краматорську, в якій вчився Литвинов була встановленам меморіальна дошка.

У Івана залишилися дружина, 17-річний син Влад та 20-річна донька Діана. Дівчина вчиться у Харківському національному університеті внутрішніх справ, а хлопець вслід за батьком вирішив стати військовим. Закінчив Кадетський корпус та вступив до Одеської військової академії.

За словами побратима Івана Олександровича, військовослужбовця другого загону солдата Олексія Кривого, у Донецькому аеропорту Іван Литвинов став своїм колегам більше, ніж другом.

"Він став для нас братом, надійною опорою, а ми із групи перетворилися на сім’ю. Ми будемо завжди пам’ятати свого капітана. Вічна йому слава…".