Нікіта Щекотіхін був учасником відомого Театрального колективу"МаСкИ" Школи мистецтв №1 Краматорська. З початком війни його родина евакуювалася до США. Там Нікіта продовжив навчання у школі та заняття творчою діяльністю. Нещодавно 14-річний актор зіграв у мюзиклі "CHICAGO". Про це “Східному проєкту” розповіла керівник Театрального колективу"МаСкИ" Наталія Штепа.
“Я і вся творча родина колективу "МаСкИ" пишається Нікітою. Він дуже талановитий хлопець. І цілеспрямований. Він відмінно навчався і у звичайній школі. Це гідна людина. Тобто він намагається бути гідним у всьому.
Я так завжди говорила своїм вихованцям, що ви не маєте бути кращими за когось, але маєте бути гідними людьми. У всьому. Це важливо — бути гідним.
Нікіта прийшов до нас ще маленьким. Я добре пам’ятаю цю зустріч. Вони з мамою приходили на наші вистави. І одного разу зайшли за куліси. Ми розговорилися. І він став ходить на наші творчі заняття, став учасником нашого колективу. Творче зростання йшло швидко. Вже черех деякий час він грав головні ролі.
Виступ Нікіти в мюзиклі порадував. Я побачила, що він виріс, як актор, виріс внутрішньо, він прожив цю роль, виконав її гідно.
Нікіта пройшов декілька кастингів. Тобто кастинги відбувалися у декілька етапів. Але він пройшов це все. Хоча було багато бажаючих на одне місце. І його взяли у трупу. І він виступає.
Він підкорив американців своїм талантом, майстерністю, знанням англійської мови.
Мені дуже й дуже приємно, що на кастингу мій учень виконав пісню “Негода”. Це наша пісня, нашого колективу. І головне, що це українська пісня. На кастингу в Америці прозвучала українська пісня. Це зігріває душу.
Я, як керівник творчого колективу, завжди прагнула, щоб діти займалися не тільки акторскою майстерністю, а й вокалом, танцями. І от бачу, що недаремно.
Взагалі наш творчий колектив — це творча сім’я. Бо ми завжди були разом, і в будні, і в свята і на канукулах... Ми і зараз разом, навіть з тими, хто далеко, хто вже закінчив наш мистецький заклад.
Нікіта, на жаль, немає зараз змоги відвідувати заняття, бо велика різниця у часі. Але ми все одно спілкуємося. Я дуже поважаю його родину. Люблю свого вихованця. Я бажаю йому успіхів у США, щоб він досягнув своєї мети, щоб в нього все склалося якнайкраще”.
