Нещодавно журналістка Олена Якименко побувала в рідному місті Краматорську та поділилася своїми враженнями від того, як живе місто у воєнний час.
Багато нас, краматорців, поїхали з рідного міста. Хтось виїхав за кордон, хтось - до інших українських міст. Всіх нас об'єднує туга за домом і величезне бажання повернутися до нашого Краматорська.
Поки я була в місті, було спокійно. І, судячи з новин, навіть спокійніше, ніж в деяких містах, які не є прифронтовими.
Краматорськ живе. Людей не дуже багато, але люди є. Вулиці не пусті.
Покупки:
Працюють супермаркети Сім'я та Чудо маркет. Майже на кожній вулиці є відкритий продуктовий магазин, де є всі продукти. Ціни трохи вищі, ніж в інших містах. Працює ринок. Більшість кіосків зачинені. Відчинено десь 30%. Купити можна і продукти, і одяг, і взуття, і ще багато чого.
Відпочинок:
У місті працюють декілька кафе. Є де випити кави, скуштувати смачний тортик, з'їсти піцу чи м'ясо. Також можна замовити їжу з собою або доставлення.
Краса:
У місті працюють деякі салони краси. Також багато майстрів працюють вдома. Є де пофарбуватися, зробити манікюр, педикюр або стрижку.
Спорт:
У місті працюють спортзали. Є йога і танці.
Ліки:
Аптеки в місті працюють. Ліки, які мені потрібні, були в наявності. Ціни такі ж, як і будь-де. Але працюють аптеки до 14.00 в будні і до 15.00 у вихідні.
Транспорт:
Ходить тролейбус доволі часто. Можна замовити таксі. Пустили електричку до Слов'янська. Є швидкий поїзд до Києва.
Ремонт:
Є відкриті майстерні для ремонту телефонів, ноутбуків, техніки різної. Можна знайти майстра з ремонту взуття. Також працюють майстерні з ремонту одягу. Є відкриті магазини будівельних матеріалів
Питна вода:
Свою роботу відновила служба доставлення води.
Газ у квартирах і тепло:
Ні газу, ні тепла у квартирах ще немає. Але обіцяють дати найближчим часом (дай Боже, щоб так і було).
Атмосфера:
Атмосфера доволі спокійна. Люди зайняті своїми справами. Немає паніки в очах, яка була на початку війни. Всі навчилися жити в умовах, які є зараз. Немає страху та кіпішу. Коли не було сирен, мені іноді здавалося, що війни немає.
Краматорськ - це Україна. Сподіваюсь, що скоро ми всі зможемо повернутися додому.
А поки треба трохи почекати.
Зараз Олена живе у Кривому Розі з чоловіком та синочком. Але як розповіла дівчина "Східному проекту", вся її сім'я дуже сумує за Краматорськом. І як тільки буде зрозуміло, що небезпека минула і можна повертатися, вони одразу поїдуть додому.
"На даний час ми не можемо планувати повернення, тому що є небезпека для мене та моєї сім'ї, також не зрозуміло, що буде з опаленням, газом та світлом. Це дуже важливі речі для нормального життя. І ще дуже важливо, щоб запрацювали школи, бо для дітей просто необхідна нормальна освіта. Через те, що я працюю онлайн, то можу виконувати роботу з будь-якого куточка України. Це великий плюс для мене. І все одно хочеться додому, де б ми не були, але також є розуміння, що ще зарано." - говорить Олена.
Проект реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. 