«Керівництво клубу допомагає місту та забезпечує мешканців засобами для життя. Деякі гравці стали волонтерами. Я зараз за містом, нам довелося евакуюватися. Всю роботу виконуємо дистанційно. Моє головне завдання зараз – організувати допомогу нашим дітям та їхнім батькам. Близько сотні гравців поїхали до Польщі, Німеччини, Угорщини та Болгарії. Зараз працюємо над перевезенням останньої групи. У Польщі молоді гравці тренуються у варшавській академії TURBO. До столиці вони прибули наприкінці березня. Ми дуже вдячні за вашу допомогу. Ви справжні друзі.

 

Ми розшукали міста, де могли б зупинитися діти. Також встановили безпечні шляхи евакуації та простежили їхню подорож до самого кінця. З ранку до вечора у мене в руках був телефон, я заряджав його кілька разів на день. Діти не хотіли покидати свій дім, але війна змусила їх це зробити. Деякі з них залишилися без батьків. Замість того, щоб працювати на полі, ми були одночасно психологами та координаторами подорожей. Без наших друзів з-за кордону та волонтерів це було б неможливо. Хочу висловити їм свою вдячність і повагу.

 

У Донецькій області весь час небезпечно. Під час обстрілу Вугледара був поранений один із 14-річних гравців Академії ФК Краматорськ. Зараз спортсмен перебуває в лікарні. Замість того, щоб сидіти в підвалі і слухати сирену, діти повинні грати у футбол і чути команди свого тренера. І ми, тренери, повинні допомагати їм на полі. Тепер завдання кожного – захистити наших дітей!», - сказав Іван Чебаненко.

 

Читайте повний текст тут: https://sportowefakty.wp.pl/.../relacja-trenera-z...