У Краматорську письменник Артем Чапай презентував новий роман та розповів про себе

vstrecha s chapaem kramatorsk2Зустріч з письменником Артемом Чапаєм (Водяним) пройшла у Донецькому обласному краєзнавчому музеї. Автор книги «Дивні люди» розповів про особливості твору, про себе, а також відповів на запитання шанувальників його творчості.

vstrecha s chapaem kramatorsk1«Років до 30 я бачив себе у зовсім інших ролях, а не письменником. Так вийшло, що коли мені було десь років 25, я той момент був іще студентом і заробляв, як студент, але я вирішив поїхати за кордон і півтора року їздив по світу фактично не маючи грошей. Я доїхав майже до Нікарагуа, тобто на інший бік земної кулі, і коли я повернувся, то мені захотілося поділитися тим, що я побачив.

У подорожах час минає швидше, ніж у звичайному житті, а ще коли в тебе не має грошей, ти маєш працювати і хочеш не хочеш, а пригоди будуть. Мене, наприклад, раз депортували через брак грошей. Мені пощастило, що на моєму шляху з’явилася людина, яка відкривала нове видавництво, і мою книжку надрукували.

По суті я написав її не вважаючи себе письменником, не вважаючи це літературою. Я писав цю книжку суто як мотивацію, щоб люди зрозуміли, що навіть якщо ти з бідної багатодітної родини, як я, ти можеш подорожувати, подивитися світ. Варто цього сильно захотіти.

Коли я написав першу книжку, думав, що на цьому все закінчиться. Але були люди, які почали казати, що це цікаво, що потрібно писати далі. І це мотивує.

Через кілька років, коли я був вже одружений, ми хотіли з дружиною поїхати до Монголіі. Але почали подорожувати Україною. Ми подорожували мотоциклом. Їхали по маленьким дорогам, зупинялися та розмовляли з людьми. І до Монголії так і не доїхали. Але дізналися більше про нашу країну. І ця друга подорож вилилася у книжку «У пошуках України». Та навіть і тоді я не вважав цю книжку літературою, бо теж її вважав мотиваційною. Ця книжка потрапила у список кращих книжок року, і після цього я же почав замислюватися, що мені треба мабуть продовжувати писати. Потім були ще книжки. І я почав писати так, що тепер не можу зупинитися.

На деякий час я перестав писати, бо народилися діти. Хоча цей період став для мене в чомусь проривом, бо коли ти кілька років не пишеш, то встигаєш дещо переосмислити, продумати і вийти на новий рівень.

Ми з дружиною домовилися, що будемо по черзі доглядати за дітьми. Поки вона вигодовувала грудьми, то вона сиділа у декреті, а потім я деякий час був у декреті. Згодом завдяки цьому побачила світ книга «Тато в декреті». Я описував повсякдення декрету. І хотів показати, що й батько може теж займатися дітьми, і чому в Україні це рідкість. У декрет я пішов після репортажів, які я робив у Слов’янську, який тільки звільнили у 2014 році.

У 2018 році вийшла книжка «», у яку увійшли оповідання за різні роки, починаючи з 2010-го. У книжці є кращі моменти з подорожі Україною, подій 2014 року, та сучасні моменти.

Роман «Дивні люди» з’явився тому, що мені захотілося показати повсякдення України, але з позиції такого наївного здивування. Є речі, до яких ми звикли, але котрі є доволі дивними. Для цього мені потрібен був якийсь особливий погляд. І тому книжка написана від імені неандертальця, якого відродили українські вчені у науковому інституті. А потім, коли інституту зменшили фінансування, йому довелося вийти у реальний світ, жити в ньому, заробляти собі на життя…

Коли книга вийшла, багато кого образило те, що мій неандерталець не говорить чистою українською мовою, а говорить суржиком. Я розумів, що це ризик, що багатьох людей це відштовхне, бо багато хто вважає, що писати треба чистою українською мовою, навіть коли ти пишеш про бандитів. Спочатку в мене неандерталець розмовляв українською мовою, але потім я подумав, коли працював над персонажем та його біографією, що де ж він її міг вивчити українську мову – в нього не було такої можливості.

Стьопа Вовк народився з пробірки, виріс у секретному інституті. З певних причин він ніколи не дивився телевізор, бо боявся його. Тому вивчити мову не міг» -- розповів Артем Чапай.

Коли головний герой покинув інститут, то на його шляху зустрілися різні люди, у кожного з яких був свій секрет, своя тайна та свої недоліки. Але в кінці роману головний герой робить висновок, що не дивлячись не це взагалі люди, вони хороші, і у кожного позитивних рис більше, чим негативних. І по суті, дивними людьми є не ті, хто був зі Стьопою у інституті, тобто не люди з дивними здібностями, а ми, звичайні українці.

Також письменник відповів на запитання присутніх.

vstrecha s chapaem kramatorsk

- Була у вас думка, написати дитячу книгу?

- Я вважаю, що література для дорослих та дитяча література – це різні речі. Мене знають, як дорослого письменника, у мої книгах є багато еротичних моментів та слів для дорослих, тому я не буду писати для дітей, не хочу щоб були якісь асоціації.

- Чому ви взяли собі такий дивний псевдонім?

- Це йде ще з того моменту, коли тільки з’явився  інтернет і тоді ні у кого майже там не було свого ім’я, це був мій нік. А коли я вже видав декілька книг за цим підписом, то вже пізно було щось змінювати, бо мене знали вже під цим прізвищем.

- Коли можна буде прочитати вашу книгу у інтернеті?

- Десь за півроку думаю вона вже там з’явиться. Поки видавці хочуть, щоб придбали друковану версію.

Біографія

Антон Водяний народився й виріс в Коломиї. Вищу освіту спочатку отримував у Академії СБУ, проте покинув навчання під час кампанії протестів "Україна без Кучми". В подальшому отримав ступінь бакалавра Києво-Могилянської академії. Під час навчання працював вантажником, кур'єром, редактором дитячого журналу, перекладав фільми на телеканалі "Інтер", був репортером при МЗС.

Артем Чапай півтора року мандрував Америкою. За результатами цієї тривалої подорожі написав свою першу книгу «Авантюра», що вийшла друком у 2008 році.

Три наступні книги поспіль потрапляли до топ-5 конкурсу Книга року Бі-бі-сі: «Подорож із Мамайотою в пошуках України» у 2011, "Червона зона" — дебют Артема Чапая в суто художній літературі — у 2014 і «Понаїхали» у 2015.

Під час війни на Донбасі працював репортером у виданні Інсайдер. Двічі фіналіст журналістської «Честі професії»

У квітні 2015 року вийшла спільна з Катериною Сергацковою книга репортажів із Донбасу «Война на три буквы». По три репортажі Чапая і Сергацкової з цієї книжки номіновано на міжнародну журналістську премію Kurt Schork Awards

Окремі оповідання та репортажі Чапая видано також англійською, польською, чеською та словенською мовами.

Перекладав книжки Магатми Ганді, Едварда Саїда  та ін.

У своїх книгах письменник, не завжди явно, виходить зі своїх лівих політичних поглядів.

Артем Чапай був співзасновником громадського руху "Збережи свій Київ".

Одружений, має двох синів, про їхнє виховання написав книжку «Тато в декреті», що перемогла в номінації «Батьківська книжка року-2016» у конкурсі сайту БараБука.

1 1 1 1 1 2 голосов

Подписывайтесь на наш Telegram канал и  Instagram, чтобы знать важные новости первыми.  Также Вы можете следить за последними событиями города и региона на нашей странице в Facebook.



Добавить комментарий

top5

Погода:

-1°C
Краматорск

Влажность 86%

Ветер 1 м/с

Давление 777 мм

Курс валют НБУ на 20.01.2020:

RUB 10 RUB 3.7817
EUR 100 EUR 2774.9041
USD 100 USD 2514.4111
© 2019 ВОСТОЧНЫЙ ПРОЕКТ. Все права защищены.
X to top

Войдите через социальные сети или зарегистрируйтесь

Регистрируясь на сайте Вы автоматически соглашаетесь с правилами сайта